PPweb

Каюся: за тиждень до відходу на заслужений відпочинок із посади головного редактора сайту «Телекритика» я редакторськи обдєлался – сильніше, ніж траплялося навіть на перших порах освоєння професії.

Оскільки молитвами своїх іміджмейкерів Арсеній Петрович Яценюк стійко асоціюється з різними ґаджетами, віджетами та мікроблоґґінґами, а окремо цим питанням я не цікавився, мені чомусь видавалося, що twitter.com/yatsenyuk — це справжній твіттер справжнього сабжа. Піддати цей факт сумніву спросоння я не додумався, а позаяк питанням наслідків фокусівського колажу наше видання цікавилось уже кілька днів (керівництво журналу і УМХ у повному складі з моменту виходу публікації категорично не відповідає на жодні дзвінки і не з’являється на робочому місці, якщо вірити секретарям, коротше, неясно, чи й живі вони там усі), оце викликало в мене неконтрольований викид адреналіну та вилилось у новину – Яценюк готує позов проти «Фокуса».

Коли я додумався, а якщо чесно – прочитав десь у коментах, що автентичність твіттера кагбе не факт, виправляти помилку було вже пізно: інформацію з посиланням на ТК і твіттер передрукували практично всі. Перед моїми очима в РСС пропливали нові й нові заголовки новин про позов (згодом тиражуванням цієї інфи відзначилась Лента.ру, інші російські сайти, а також вітчизняні телеканали), і стало ясно, що інфу треба якнайшвидше перевірити і, якщо неправда – спростувати, а якщо правда – послатись на щось серйозніше за твіттер.

Отут почалося найцікавіше.

Прес-секретар Яценюка Андрій Жигулін, у минулому журналіст 5 каналу, виявився категорично недоступним. Ба більше, підходи до нього охороняли співробітники офісу «Фронту змін», які у відповідь на прохання «з’єднати» пропонували писати Андрієві на мейл, водночас повідомляючи, що він зараз «на інтерв’ю». Зрештою вдалося з’ясувати, що Жигулін перебуває на робочому місці; під час одного з дзвінків, якими ми закидали всі можливі телефони штабів ФЗ, у слухавці почулося «Андрію, тебе тут шукають… “Телекритика”… Дати мобілку?.. Ага… Знаєте, пишіть на імейл».

Ми писали, але відповідей на імейл не було. У штабі київської організації ФЗ нам не допомогли, сказавши, що вповноважені коментувати лише події, які стосуються київської організації, в центральному штабі послали до того-таки Жигуліна. Нарешті за кілька годин нас переключили на Жигуліна, але від нього ми дізнались, що він не володіє інформацією, яка нас цікавить (наявність чи відсутність позову, достовірність повідомлення у твіттері), і дасть нам відповідь за годину. Година виявилась гумовою і тягнеться, попри нагадування, аж дотепер – третій день.

Потроху почуття провини та сорому за власну неуважність, що призвела такскзть до моделювання нової реальності :), розвіялось. Якщо подумати, від імені ТАКОГО штабу й заяви робити не гріх.

P.S. «Успешный опыт Барака Обамы, которому активное использование Интернет помогло победить на президентских выборах, перенимают и украинские политики, в частности Арсений Яценюк» (Дарія Квітка, Publicity.kiev.ua)

P.P.S. А все-таки, суто для себе, цікаво: подали позов чи ні? :-)

UPD: Розродилися спростуванням