LiveStreet

Чем больше компания, тем больше времени уходит на такое создание контента. Как по мне стоит PR-щикам представлять большую (на первый слог ударение) свободу действий - иногда рамки делают практически невозможным генерирование действительно интересного контента=общение с прессой максимально затруднено.

Ярино, я з Вами цілком погоджуюсь, особливо щодо важкої праці піарника у великій компанії, але не думаю, що випадок з журналістом, який Ви описали, є типовим. Гадаю, частіше більшість українських журналістів не телефонують піарникам або ньюсмейкерам зовсім, і заздалегідь пишуть "коментарів отримати не вдалось"

Ярино, жодної поганої думки не було, коли опитування "прикручував":) По суті не можу нічого сказати проти посту. Але якось не вірю, що більшість піарників дійсно займається тим, про що Ви пишете...

Готов подписаться под каждым словом. Особенно такое относиться к компаниям, в которую PR-щик пришел недавно. Тут на общение и разработку кейсов, написание релизов времени наверно уходит даже не в пропорции 30/70 а наверное 15/85 :-(. Так что агентсво это хорошее подспорье в работе, иначе засыпет карамельками или сыпучими песками

а-а-а-а-а-а!:(((((( жалко пиарщиков. Не буду их беспокоить. Пусть работают спокойно

Вот ржать не надо. Это как с заметкой. Ты ее неделю или две пишешь, а потом кто-то ее прочитал за 10 минут и говорит: а что тут было писать, делов то ?

Виталий, если текст, писавшийся две недели, вызывает подобные эмоции у читателя - значит, с текстом чего не то.

Виталий, я конечно придираюсь, но заметки 2 недели не пишутся:) а на счет финального результата и затрат - мне кажется это в любом деле присутствует

Евгений, Артур, я привел срок в две недели как пример. Кроме того, я в Контрактах и месяц писал статью. :-)

Всім доброго ранку! Дякую за коментарі! Почну з найжорсткішої реакції - це я про Олександра. Мені теж шкода журналістів, важка в них робота. Але це ж не означає, що я їх ніколи не турбую. Обов'язково турбую, якщо бачу, що наші інтереси можуть перетнутися. Іноді з цього буває користь. Віталіку і youth32 дякую за підтримку. Я мала на увазі створення контенту не лише у плані пошуку інформації, а й створення комунікаційної стратегії (яка виникає на перетині потреб компанії та її аудиторій), планування, роботу зі спікерами, внутрішню комунікацію і т. д. Юрію, повірте, піарник не може цим не займатися. Звичайно, пропорційно, він може тратити на це менше часу, ніж на сам процес видачі інформації на-гора, але тоді ви починаєте критикувати інші речі :) Мені лише хотілося наголосити, що спілкування зі ЗМІ - важлива і дуже очевидна частина нашої роботи, але, як і в кожного айсбергу, тут є суттєва невидима частка. Оскільки тут тусують тільки "просунуті" журналісти, то мені здавалося важливим показати їм, у чому суть роботи піарника. "PR-фахівець" не дорівнює "гучномовець". Додана вартість для журналіста - не на іншому кінці телефонного дроту. Хороший піарник бере участь в управлінні компанією. Хіба з такого піарника не більше користі журналістові?

Ярына, думаю, на первом этапе на разработку такого себе "программного документа" уходит почти все время. :-( А уже потом время и делится в пропорции о которой ты и говорила.

Ярино, Ви все правильно написали, але тут таке є зауваження: Якщо піарнику немає часу підняти слухавку, то йому потрібен помічник.

Ярино, дякую за пост. +1 Додам і свої 5 коп. Комунікація по лінії піарник-журналіст - то лише одна ланка процесу. Бо, звісно ж, піарник нічого не виробляє (про виробництво симулякрів, концепцій, конструктів тощо наразі не йдеться). Піарник є лише посередником, котрий перебирає наявну сировину, проводить початкову обробку, пакує і транспортує "напівфабрикат" до наступного посередника - журналіста. Котрий, у свою чергу, створює з того напівфабрикату продукт. Як усі посередники, піарники залежать від інших сторін процесу, - і найбільше, мабуть, від Клієнта, чию сировину вони переробляють. Чи то їхній роботодавець (у випадку корпоративних піарників), чи то компанія, котра їх найняла (у випадку агенцій) - наразі цей поділ не такий важливий. Важливіші додаткові нюанси, що їх привносить до процесу Клієнт. А нюанси трапляються часто ;) Якщо пощастить, то Клієнт уже відпочатку буде налаштований на довіру, взаєморозуміння та сприяння піарнику. У протилежному випадку, ми отримуємо Клієнта, який .... і от тут от починаються вищезгадані нюанси: історій про вибрики, примхи і аберрації світосприйняття клієнтів кожен із нас може розповісти не менше, ніж журналісти - про недолугих піарників ;) Можливий і проміжний випадок: коли Клієнт відкритий до співробітництва, але йому поки що бракує розуміння специфіки PR-у. Тоді потрібен певний час для "створення базису": вироблення стратегії, розробки процесів, рівнів відповідальності і т.ін. Найчастіше так відбувається, як слушно зауважив Віталій, коли піарник щойно з'явився у компанії. Тоді на усілякі залаштункові речі йде дуже багато часу. Мораль: Звичайно, журналістові не конче треба знати поіменно всіх тарганів на кухні піарника. У нього і своїх вистачає. Але варто пам'ятати, що (інколи) піарник - то не єдина причина проблем у комунікації між ЗМІ та ньюзмейкерами. А ще мені інколи здається, що піарник, якому трапляюється здебільшого приємні Клієнти, у минулому житті був журналістом, незлобивим і толерантним. І навпаки ;)

Віталік, як я Тебе розумію! Я ж сама ще на початковому етапі, і у програмних документах кінь тільки починає валятися :) Ярославе, по-моєму, функцію "прийняти інформацію" автовідповідач виконує незгірш помічника :) У мене немає помічника, зате є агентство. І у Юрієвому опитуванні я відповідного для себе варанту відповіді не знайшла. Тобто, буває по-всякому. Валентине, дякую на доброму слові. Але мені вже давно нецікава роль піарника-посередника, який нічого не створює. Такий піарник нічим, за своєю функціональністю, не відрізняється від комутатора - просто передає сигнали від журналіста до відповідного спікера і назад. Хороший піарник створює багато чого - від повідомлень (чи смислів, якщо завгодно) до системи комунікації. Ну і стосовно минулих життів - я, мабуть, дуже злобивий і нетолерантний піарник, бо журналістом ніколи не була (хоч і маю диплом магістра, виданий школою журналістики :) ) і на темну сторону ступила просто в ранній професійній юності. Я ж розумію, що у журналіста є редактор, норма виписки і дедлайн - чому б журналісту не задатися питанням, що ще є у піарника, крім телефону та імейлу?

Ярино, розповідаю історію. Є така собі компанія. Там є такий собі директор. Розумна людина. Добре розуміється на ринкові, де працює компанія. Відповідає на запитання. Потім з'являється піар-агентство. Або внутрішній піарник. Коментарі директора починають приходити набагато пізніше. Вони стають дурновато-пафосними. У кожній відповіді на конкретне запитання неодмінно з'являється розповідь про те, що компанія - найкрутіша в галактиці. У випадку з піар-агентствами в коментарях можуть з'являтися помилки... Багато таких історій було... І буде багато. А Ви кажете, 70% за кадром... Дуже мало піарників хоч щось розуміють у ринку, де працює їх клієнт/працедавець. Одиниці...

Юрію, Ви все правильно пишете. Ці люди орієнтовані на процес видачі інформації. Коли вони отримують інформацію від спікера, яку треба передати журналістові, вони мітять територію. Для таких людей це - єдиний спосіб якось виправдати своє існування. Такі люди - і я вже це не раз писала - дискредитують професію PR і в очах журналістів (які заслужено на них плюються), і в очах топ-менеджерів (які тратять гроші впусту). У мого поста дві цільові аудиторії - журналісти і піарники. А топи вас читають, ні? Бо це ще й топам треба розуміти.

Топи з боку клієнтів, боюсь, що не читають... Ярино, проблема в тому, що таких піарників, як в моєму прикладі - абсолютна більшість.

Юрий, возможно проблема в том, что такие "специалисты" находятся в подчинении босов, которые мыслят картинками или пафосными фразами? Вот тогда начинается полное гонево. Я с таким сталкивался в прошлом, это просто делает работу пиарщика ненужной или совершенно неадекватной :-(

Виталий, я с таким сталкиваюсь почти ежедневно. Надо, наверное, систематизировать все "баги" пиарщиков в отдельный пост...

Виталий, не всегда ("находятся в подчинении боссов"). Есть куча примеров, когда адекватный вполне товарищ покупается на регалии или резюме пиарщика - и начинается бяка, описанная Аксеновым.

Ярино, щодо посередництва - згоден. Бути ЛИШЕ посередником, навіть високопрофесійним, нудно й нецікаво. Мені радше йшлося про посередництво як головну (і чи не єдину?) роль піарника У СПРИЙНЯТТІ ЖУРНАЛІСТА. У когось ця роль займає 30%, у когось більше, у когось менше. Важливо інше - скільки б відсотків не займала роль посередника, але виконувати її треба якісно. А якість виконання інколи залежить не лише від професійності піарника. Часто треба робити "похибку на вітер". А щодо минулих життів, то я скоріше мав на увазі реінкарнацію за Висоцьким. Піарник, що нині "вигрібає по повній" і від клієнта і від журналістів, з великою долею вірогідності у далекому ХІХ ст. сидів собі у кнайпі "Пер Уебб" десь на Фліт стріт, у колі друзяк журналістів, і смачно лаяв дармоїдів піарників :) Юріє, згоден, непрофесійні піарники існують, працювати з ними неприємно. Як, зрештою, і з будь-яким непрофесіоналом у своїй справі. Але хіба Вам траплялися ЛИШЕ непрофесійні піарники?

Валентине, звичайно, що трапляються и професіонали. На нашому ринкові також можна знайти професіонала:)

А большинство украинских компаний, к сожалению, не представляют, зачем им нужны пиарщики. Когда я искал работу, то очень часто сталкивался с подходом «у всех есть, и мне надо". А пост про глюки и баги с удовольствием почитаю :-)

Юріє, за що я і люблю ваш ринок :) Виталий, согласен. Мне кажется, сейчас с PR-функцией во многих украинских компаниях происходит тоже самое, что когда-то с корпоративными Веб-сайтами. "У всех нормальных пацанов есть сайт, надо и нам сделать". Уверен, со временем это пройдет. В том числе, и нашими усилиями ;)

Так что надежда есть. Сайты вроде как уже почти везде делают нормальные, с пониманием.

Да-да, а может как-то все-таки начать отделять котлеты от мух: пиарщиков (которые контент готовят и т.д.) от сотруднков пресс-службы, суть работы которых - СМИ, СМИ и ещё раз СМИ. Иначе получается путаница не только в терминологии, но и в понимании: девочко, с настойчивостью бота достающая звонками главредов, - PR-специалист. Человек, участвующий в принятии решений компании, - тоже PR-специалист. И нет между ними разницы. Для примера: пехотинец с сапёрной лопаткой - "военный", и полковник войсковой разведки не менее "военный". Но разница в их служебных обязанностях, компетентности и специфичности функций очевидна. Равно как и последствия возможных ошибок. А пиарщег всегда пиарщег.

Павел, ну это везде так. Вон, журналистику возьмем: бородатый немытый товарищ из газеты "Красное Криворожье" - журналист, и спецкор Форбса - тоже журналист. Человек из "агентства решения больших энергетических задач" - консультант, и товарищ из МакКыси - консультант. Что мяса в любой профессии больше, чем спецов - так это закон :-).

Ну, с журналистами "проще": уровень примерно определять можно по изданию. А пиарщег "крупной компании" вполне может заниматься спамом по журналистским ящикам, ибо функция у него такая. И с консультантами тоже так, да. "Консультант по оптимзации трафика гостей" - швейцар.

Павло, про швейцара +1 Одним словом, більшість присутніх журналістів у піарнику бачать тільки прес-секретаря, і то на нижніх щаблях цього фаху, зате піарники вважають себе неймовірно крутими :)

Ярино, я дуже толерантно ставлюсь до піарників. Але в мене - багатий досвід:)

Юрію, з Вами все ясно, я вболіваю за менш поінформованих :)

2Ярина Ключковська наполягаю на збереженні часу та сил. Тому нехай спочивають.

Ой, Олександре, "нехай спочивають" - це вже зовсім чорний гумор. Я тут намагаюся показати, що з PR буває користь, а Ви нас прямо в могилу...

Ярино, Ви дуже добре показали, що з піару може бути користь:)

Українська народна чорно-гумористична пісня: "Розпрягайте хлопці коней, Та лягайте спочивать!" еспешилли фо Ярина

А давайте разберемся, только пожалуйста без обид, да. Зачем в связке журналист-спикер компании нужен пиарщик ? Учитывая, что спикером выступает 1-2-3 лицо компании, профессионал, который "в теме". В идеальном случае все, что может полезного сделать пиарщик, это доброжелательно настроить спикера по отношению к журналисту + не извратить информацию спикера. Причем, для того, чтобы не извратить, ему нужно вникнуть в рынок почти на таком же уровне, как журналист и спикер. О количестве возможного вреда со стороны пиарщика я умолчу, все и так в курсе. Итак, в задаче спрашивается - а на фига это лишнее звено, которое приводит к искажению информациии, потере времени и нервов? Да, я обостряю, но в 90% ситуаций дела обстоят именно так. Действительно, журналистам абсолютно всегда лучше общаться со спикерами компании напрямую, а пиарщик - это бастион, препятствие, искусственное образование, призванное ограничивать и фильтровать выдаваемую в мир информацию. А внутрення работа, которую пиарщик проводит в компании: налаживание отношений с подразделениями, "воспитание" руководства, сбор цифири - это его внутренняя кухня, которая нам до лампочки, поскольку она не приводит к улучшению выдаваемого нам контента, а лишь помогает меньше искажать его. Так что, если перестать ходить вокруг да около, все, чем может быть полезен пиарщик - это вытягиванием ранее молчавших компаний в компании говорящие. А после этого он должен застрелиться :)))))) НЕ согласны? Тогда давайте по пунктам - чем еще? 1,2,3...

Инна, я попробую не согласиться. Хотя и не пиарщик вовсе и пиарщиков, в общем, недолюбливаю. В связке журналист-спикер пиарщик, действительно, не нужен. Тут без вопросов. Пиарщик нужен в связке спикер-журналист. Даже если спикер - профессионал семи пядей во лбу, которому есть, что сказать журналисту, - сам по себе он будет ждать журналистического звонка до новых веников. Сами ведь знаете, по какому принципу журналисты (подавляющее их большинство) выбирают спикеров: либо знакомый, либо человек, комментирующий все, чито можно и быстро, либо псевдозвезда. Все. Профессионализм спикера и его знания не при чем. Проще говоря, пиарщик и нужен-то затем, чтобы спикер не ждал, пока там журналист спустится с небес и к нему, спикеру, обратится. Но, это, понятно, в теории. На самом деле пиарщики нужны, чтобы в газете "ПедерастЪ" заказуху размещать - это всем известно :-))).

Інно, дозвольте посперечатися! Теоретично, гендиректор - головний спікер компанії - несе відповідальність за все, що відбувається, за стратегічні рішення, за фінансові результати, за репутацію, за управління людьми і т. д. Звичайно, сам він все не робить, а делегує своїм заступникам - директорові з продажу, з маркетингу, з управління персоналом, з фінансів... Вважайте піарника заступником гендиректора з управління репутацією або, у нашому частковому випадку, зі спілкування зі ЗМІ. В ідеалі, він взагалі уповноважений і компетентний говорити про все те, що говорить і директор - доносити офіційну позицію компанії. Якщо він недостатньо компетентний чи не має достатніх повноважень, він залучає до спілкування з журналістами відповідних людей у своїй організації. Я наперед знаю, що мені скаже багато людей - що таких піарників у нас дуже мало. І я теж це знаю. Але мені хочеться, щоб їх було більше, і щоб очікування і топів, і журналістів від піарника були саме такими. Попит породить пропозицію.

У вас наверняка большой опыт общений с разными спикерами, Инна и Евгений, и вы представляете, какими могут быть косноязычными люди, и как много можно налить воды, вместо конкретики. Это пиарщики учат большинство спикеров говорить, и говорить так, чтобы на основе речи можно было сделать хороший материал. На самом деле препятствием в предоставлении информации выступает не пиарщик, а журналист. Пиарщику, который работает в компании хотябы 3 месяца не проблема разобраться в рынке. Другое дело - журналист, который в большинстве случаев не может даже сформулировать вопросы спикеру. Поэтому одна из важных функций пиарщика - это образование журналистов, потому что у нас в стране большинство журналистов - люди вообще без образования. Да и сами журналисты признают, что журналист - это не профессия. В свою очередь мы, пиарщики, стремимся разобраться во внутренней кухне изданий, чтобы взаимодествовать с ними более эффективно, а то что журналистам до лампочки как мы работаем - это нормально. Но представьте себе один день без пиарщиков - день без пресс-релизов, без комментариев. Какие газеты выйдут на следующий день? Все с первой полосой "Бабушку съела ее собственная кошка" или "Сантехники затыкали прорвавшую трубу два часа". Журналисты - народ ленивый. Можете нас ненавидеть, но без пиарщиков вы уже не можете ни жить, ни работать.

Євгене, я знаю, що насправді Ви нічого не маєте проти піарників, деяких навіть полюбляєте, і остання фраза Вашого поста своїм доброзичливим гумором це тільки підтверджує.

Ярына, вы все, как всегда логично говорите. И, насколько знаю, даже топы нередко так же думают. И нанимают пиарщиков с теми же целями. А выходит зачастую большая лажа. В большинстве случаев (ну, пускай будет, в 90% случаев), люди, которых нанимают на функции "замдиректора по управлению репутацией", в лучшем случае, могут исполнять функции курьера. Который бабки носит. Потому что учат их так - в агентствах, и в прочих фирмах. Более того, курьер - в отличие от замгенерального по репутации - всегда может доказать необходимость своего существования в фирме. Цифрами доказать. Теми самыми публикациями. IMHO, в канцелярии что-то менять надо. Вот только не знаю что - не специалист я в пиаре.

Даниїле, трохи радикально, але, у принципі, правильно. Ми дійсно працюємо посередником між спікером і журналістом і шукаємо, де їхні інтереси можуть перетнутися. Я готова терпіти анти-піарну позицію журналіста, висловлену публічно, якщо тільки у повсякденному житті він дозволить мені йому допомогти, і ніхто про це не дізнається :)

Даниил, Ярына - неправильно! Я вот без пиарщиков спокойно работал. И отдел мой работал. И большая часть Контрактов без них обошлась бы, исчезни пиарщики как класс. И любой нормальный журналист тоже. Лентяям и бездарям - да, без пиарщиков сложно. Но тут же и встречный вопрос - зачем таким профессиональным пиарщикам лентяи и бездари от журналистики? Или вы всерьез думаете, что "день без пиарщиков - день без пресс-релизов, без комментариев"? Ну не верю :-)))

Не надо нас щимить как класс. Все же среди всех пиар-человеков есть грамотные специалисты.

Євгене, за перший коментар дякую, навіть сперечатися не буду. Щодо другого коментаря - упевнена, що журналіст може вижити без піарника. І багато в чому йому буде простіше. Але, знаєте, можна спати на твердій підлозі, це, кажуть, для здоров'я корисно - а можна на хорошому ортопедичному матрасі. Звичайно, матрас накопичує пилюку, його треба чистити, час від часу перевертати і купувати новий, ну і, звичайно, ліжко застеляти щодня, але, чесно сказавши, мені це більше подобається, ніж спання на підлозі.

"Пиарщику, который работает в компании хотябы 3 месяца не проблема разобраться в рынке. Другое дело - журналист, который в большинстве случаев не может даже сформулировать вопросы спикеру." Вот с этим полностью согласен. Вопросы типа "А подделывают ли Ваше пиво?", честно говоря, задолбали. Много есть невнятных вопросов. Так что, коллеги, плохих журналистов ничуть не меньше, чем плохих пиарщиков.

Ярослав, плохих журналистов намного больше чем пиарщиков воообще:)

Спасибо за честность!

To Inna Конечно, если пиарщик лишняя деталь ее и выкинуть не жаль. Есть одно но. Пиарщику все-таки платит клиент, т.е. так называемый спикер (в данном контексте), и если он платит человеку (агентству - не важно) за то, что он(она, они) перевирают факты, полируют его слова ненужным лоском, значит что-то не так именно с клиентом, не так ли?

2on_board: Вибачте, питання не мені, але дозволю собі прокоментувати. Я - водій із 2-річним стажем. Коли я приїжджаю на СТО, то у мене явно недостатньо знань, щоб визначити, чи майстер реально щось мені поправить, чи просто здере гроші і нічого не зробить. Так само і клієнт чи топ-менеджер може бути не зовсім в курсі, що повинен робити піарник і як це повинно відбуватися. Все-таки PR-робота вимагає певного рівня кваліфікації.

Ярына, с мастером как раз все понятно: раз машина продолжает барахлить, называем мастера редиской и ищем другого (утрированно). А вот как быть с пиарщиком? Проще говоря, как понять, дело ли пиарщег делает, либо бороду навешивает? Вот вы, например, будь директором, по каким бы критериям выбирали пиаршега и на основании чего оценивали бы его работу? Напишите, интересно же! (понимаю, что не моей корове мычать, коль скоро так и не выложил пост про экономическую теорию джинсы :-(, но все же...)

Ярино, звичайно, майстер виправить або й просто здере гроші, але якщо Ваш майстер тільки й робить що дере, а машина не їде, чи не правильно було би змінити майстра? Або навчитися самій лагодити машину? Я ще хотів би висловитися по власне Вашій головній темі, якщо можна. Так сталося, що мені довелося працювати піарником в міжнародних організаціях, з величезною бюрократією, величезною кількістю регуляцій, які, зокрема, стосувалися і питань зв'язків з мас медіа. І, коли Ви говорите про те скільки часу Ви безпосередньо витрачаєте на спілкування з журналістами, то можу сказати, що в деяких великих організаціях це ще досить високий показник. Давайте будемо відверті, ми всі знаємо, що в бюрократичних структурах багато часу витрачається взагалі на саму структуру - нескічені наради, безглузде листування та пояснення кожному від керівника до прибиральниці про те навіщо нам медіа рілейшнз. З іншого боку, якщо порівнювати наприклад свій досвід в одній міжнародній організації цього було більше, а в іншій суттєво менше. І розмір на це не впливає. Я думаю, це більше питання того, наскільки цей напрям "поставлений" в організації.

"Журналисты - народ ленивый. Можете нас ненавидеть, но без пиарщиков вы уже не можете ни жить, ни работать."(с)Даниил *Ушел стреляться*

Євгене, ваше питання стосовно "например, будь директором, по каким бы критериям выбирали пиаршега и на основании чего оценивали бы его работу?" дійсно заслуговує хорошої відповіді у вигляді поста. Тому дайте мені трохи часу, і я вивішу його тут - а я вам вдячна за ідею!

Олександре, не стріляйтеся, я так люблю ваш журнал! :)

Ні, Ярино. Журналістам винесено вирок. Він має бути виконаний

Саш, ты поосторожней с Ваховским Этот страшный человек со школьных лет видел связанных журналистов в багажниках черных жыпов

Так что, если увидите черный джип с надписью "Пресс-тур" - не садитесь в него :)

Даниил, хотелось бы фактов! "Да и сами журналисты признают, что журналист - это не профессия". Фамилии, имена, издания -- плиз! "Журналисты - народ ленивый. Можете нас ненавидеть, но без пиарщиков вы уже не можете ни жить, ни работать". Я, как и Евгений Дубогрыз, живу и работаю без пиарщиков. И всегда жил и работал. Они на меня только через рекламный отдел нападают. Но я отбиваюсь.

Юрий, журналистика - это не профессия. Это - порочный образ жизни. В смысле, имя и мнение. Фактов много, приводить не буду.

Юрий, журналистика -- это профессия. Моя профессия. Моя профессия по диплому. И мой образ жизни. Кое-кто назовет его (и мой, и вообще) порочным. Не буду утверждать, что он праведный. Но порочным я его не считаю. Профессия циничная. Такова ее особенность. Или работаешь, или нюни распускаешь. А с другой стороны -- полезная. Насчет фактов -- если их много, то приводят хотя бы один. Самый вопиющий.

До речі, про зворотній бік місяця. У мене на робочому ком'пютері блокуються всі тексти, що є тут у рубриці pr-reputaciya. Усі інші тексти тут читати й коментувати можу в офісі. А з ЖЖ блокується лише bearshitsky. З чого б це?

Юрий, профессиональная деятельность приносит пользу обществу. А какую пользу обществу приносят журналисты?

Юрію, а про це Вам потрібно поговорити з поважним паном Бабічем. На його колишній роботі рубрика pr-reputaciya також блокувалась. Або з сісадміном. Тут потрібно вирішити, з ким приємніше спілкуватись.

Профессиональные журналисты приносят обществу огромную пользу. Непрофессиональные мечтают перейти в пиарщики, гонят джинсу и вообще ленивый народ. Не думаю, що мій сисадмін навмисно заблокував окрему рубрику Вашого богу та залишив усі інші. Щось тут не з сисадміном, а з рубрикою. Можливо, з її назвою. Як і з двома слешами в коментарях.

Юрий, проблема с двумя слэшами описывается словами. Проблема с рубрикой словами не описывается. Значит, есть неизвестные факторы. Сисадмины любят много чего рубить. Да, о журналистах. Какую пользу они приносят? Те, которые профессиональные?

Юрий, Вы же позволите мне отдохнуть от профессии а) ночью, б) в свой законный выходной и в) день Н. Отвечу на Ваш вопрос позже.

а где же ответ?)

Ирина, не мешайте тезке думать. Вопрос-то серьезный:)))))))))

не вопрос, умолкаю)